Україна=Русь - не вивчений урок географії

Звідки прийшли українці?

   Існує багато джерел щоб довести, що Україна це частина споконвічної Русі, якій вдалося зберегти свою культурну спадщину. Ми віддаємо перевагу фотокопіям паперових карт створених до 1917 року та сучасних генетичних шаблонів від “ворога“. Знизу розміщені іконки заголовків фотокопій карт, які ми використовуємо (клацніть щоб відкрити).

В першу чергу карти допоможуть виправдати назву цього розділу “Україна=Русь - не вивчений урок географії“.
   Фотокопія паперових карт високої якості, коли видно текстуру паперу, є документом. Довести правдивість географічних карт створених з допомогою графічного редактора на комп'ютері дуже важко.
   Карту генетичних шаблонів РФ професору Кльосову створити не дозволили, щоб не спричинити розбрат (правда може всіх приголомшити). Це не велика біда, тому що нема віри що вона не була б “підправлена“. Карта генетичних шаблонів створена ворогом щоб вбивати біологічною зброєю певний етнос, не спотворена політичними спекуляціями і повинна бути точною.
   Карта споконвічної Русі до її розширення Рюриковичами вказує східні межі біля Рязанського ханства, Астраханського ханства і Казанського ханства. Все інше не було Руссю. Тому ми будемо називати цю Русь споконвічною, щоб не заплутатись в термінах. Землі споконвічної Русі не зазнали масового переселення і їх етнічний склад мало змінився до теперішнього часу. Тепер ця земля поділена навпіл мовами (діалектами), національним одягом і розділена державним кордоном. Незважаючи на це, генетичний шаблон цих половинок той самий. Мешканці Києва та Воронежу це люди однієї генетичної групи, один і той же народ. Звідки виникла між ними різниця?

Частина Київської Русі (України) захопленої Московським царством
або Схід споконвічної Русі

   Щоб відповісти на поставлене питання недостатньо оглянути тільки східну частину споконвічної Русі. Треба подивитись на шляхи розширення Русі Рюриковичами, щоб побачити взаємний вплив з культурами приєднаних народів. На жаль такі карти втрачені (вірогідніше знищені), а карти правління Романових це вже період асиміляції. Такі карти показують залишки приєднаних етносів. Щоб побачити динаміку “русифікації“ за 50 років, порівняємо дві наступні карти 1857 та 1907 року. (Міста Курськ, Воронеж і Білгород були на той час україномовними.)

На першій карті (1857) ще видно етнічні залишки Рязанського ханства, яке межувало з Руссю. На другій карті (1907) залишків Рязанського ханства вже нема. Число етнічних шматків приєднаних народів та їх ромір зменшується.
Про що ці шматки можуть нам розповісти коли ми їх розлянемо ближче на наступній карті?

Етнос приєднаних земель розідрано на шматки, які з часом зменьшуються і зникають. Так Русь стає Росією. Де ще можна побачити щось подібне? Наступний набір 4 карт показує 4 кроки захоплення земель Палестини з 1946 по 2010 рік.

Це тільки геометричне порівняння. Приєднуємі до Русі народи не зганялись з своїх земель. За часів Івана 4-го (войовничого), який почав будувати спражню імперію, ці народи не втрачали своєї культуної автономії. Згодом, особливо з приходом до влади Романових, побудова імперії претворилась на побудову каганату і почалась “русифікація“ приєднаних народів. З малими народами це йшло легко але Мордва, угро-фінські племена які є найбільшим етносом з приєднаних народів, виявилась занадто великою щоб її “проковтнути“. В середній частині Росії це найчисельніший народ*, культура і мова якого почала зворотній вплив.
   Вплив культур особливо відчутний на межі. Люди в таких смугах часто балакають суржиком, мішаниною двох мов. В такій смузі знаходиться місто Москва, назва якого походить від одноіменної річки*. В оригінальній мордовській вимові назва річки звучить як “масква“, хоча слов'янська абетка не дає точного звуку для цеї вимови. І нічого у всьому цьому незвичайного нема, якби місто Москва не стало новою столицею. Тепер мордовсько-руський суржик починає ставати державним діалектом. Тиск державної машини пхає його на захід, заміщаючи місцеві діалекти споконвічної Русі.
   Новоутворену культурно етнічну суміш було названо Романовими як Великоросія. Романові, які не могли називатись натуральними русинами, вигадали це щоб призначити собі етнічну приналежність подалі від їх німецьких коренів.
   За часів монархії мордовсько-руський діалект майже дійшов аж до Кубані, стаючи мовою простого люду. На Кубані він став державною мовою при радянській владі лише у 1934 році, замістивши українську.

Де живуть українці?
або Захід споконвічної Русі

   Найкращою картою Російської Імперії на якій видно поділ Русі навпіл є карта 1907 року з межами осідлості іудеїв*. Русинам (українцям) на цих землях за часів гетманщини не тільки вдалося зберегти народну культуру споконвічної Русі, але й довгий час залишатись незалежними. Поряд з русинами, литвинами* (білорусами) та більшістю євреїв, в цих межах мешкають румуни, угорці, поляки та інші народи, які важко піддаються асиміляції (вони мають зв'язок з їх етнічною батьківщиною яка є державою та культурним еталоном цього етносу). Все це разом сприяло збереженню етнічних культур цих земель, нині України та Білорусії.
   Відвойований у Турції Крим заселявся русинами з материка, західної частини Русі і входив до зони осідлості. Це підтверджує перший сталінський перепис населення, де білше ніж 60% кримчан визнали себе українцями. Це значна більшість оскільки рештою були татари, євреї, росіяни і греки. Не зважаючи на це Крим було включено* до складу радянської РФ .


   Незважаючи на спротив наступ мордовсько-руського діалекту (русифікації) продовжуєтся. Великі міста сходу західної Русі (України) майже повністю втрачають рідну мову. Села зберігають культурну спадщину але відсутність середьої та вищої освіти на рідній мові принижує цінність цієї спадщини. Під занавіс імперії прибалтійські народи зараховуються до слов'ян, що видно з етнічної карти 1907 року. Цей шматок виділено окремо тут:

Як би псевдо імперія не розпалась, то майбутня карта зарахувала б прибалтів до русинів (“русских“). Ми можем припустити це звернувши увагу на пояснення кольору (барви) попереднього малюнку де литовці - латиші вказані як Слов'яни. Пізніше ці народи внесуть велику лепту у розвал СРСР поряд з головною і найбільшою рушійною силою розвалу Радянського Союзу* велико-російським шовінізмом.

ПРИМІТКИ:    Насправді укази про “межі осідлості євреїв“ не стосувались євреїв які прийняли християнство. По суті це були межі осідлості іудеїв по вірі а не етносу, для запобігання релігійним сваркам, та означення території де іудеї біженці могли отримати пільги.
   Рішення про передачу Криму до складу УРСР є економічним а не політичним, не зважаючи на міфи. Крим материково приєднаний до України. Його постачання газом, електроенергією, водою та іншими ресурсами через надлишковий бюджет української області від республіканський бюджету УРСР, отриманого з бюджету РФ, це важко контролюємий ланцюг (знахідка для казнокрадів).
   Литвинами звали слов'ян русинів, які мешкають на землях сучасної Білорусії. Під час заколоту підтриманого католиками і поселенцями з прибалтики було відторгнуто частину земель. Тепер це Литва. Столичне місто Вільно стало Вільнюсом, але в ратуші цього міста зберігаєть перша конституція написана старобілоруською мовою. Слов'янські прізвища Литвин, Литвиненко, Литовченко, Литвинюк до цих пір нагадують про ті часи.
   Заяви мордовських націоналістів що їх народ є найчисельнішим в середній частині Росії викликали посмішку доки перша генетична статистика не довела цього.
   Назва річки вказує нам на етнос який дав їй ім'я. Більшість назв слов'янських річок пов'язані з словом “дно“, яке в давнину мало більше значень пов'язаних з водою, в тому числі “русло“. Річки Дон, Донець, Дніпро, Дунай, Дністер та подібні за назвою мають слов'янські “імена“, за винятком Волги. Волга переіменована хазарами з Ра. Річка Москва, Мойка та подібні мають угро-фінську назву (мордовську та інші).

Висновки

   Коли ми візьмем сучасну карту і будем переглядати її зі сходу на захід від Москви, то ми навіть тепер зможемо спостерігати як географічні назви змінюються з угро-фінських на слов'янські. Це стосується назв які не змінювались ні Російською Імперією, ні СРСР або сучасною владою Російської Федерації. В більшості це назви річок.
   Міста Курськ, Вороніж і Білгород добре видно на приведених у цьому розділі картах. Курськ це місто відоме у всьому світі по переломній битві у другій світовій війні (Курська дуга). Місто Білгород було першою столицею Радянської України (потім Харків і згодом Київ). Колись Білгород належав до Курської області а потім перейшов до Воронежської області.
   Всі вказані області були віднесені радянською владою до Росії не зважаючи на україномовне населення. Так, у Білгороді майже половина газет друкувалась українською мовою. В селах пререважна більшість людей зовсім не розмовляла російською мовою. В 1930 році публікацію україномовних газет заборонили. Влада боялась звинувачення у несправедливих кордонах між Україною і Росією.
   Кубань, яку теж віднесли до Росії, мала Українську мову як державну до 1934 року. Ті ж самі побоювання спонукали владу до витіснення української мови на Кубані. Ця земля заселена українськими козаками, не такими покірними людьми як в інших регіонах, тому їх довелось “переконувати“ 4 роки.
   Отже, географія етносу та витіснення його мови, включно з походженням назви Україна, виправдовує заголовок цього розділу “Україна=Русь - не вивчений урок географії“. Згідно приведених географічних карт, Україна це західна частина поділеної Русі, а східна частина Русі це той самий етнос, який зазнав значних культурно мовних змін. Цей етнос населяє землі до угро-фінських та тюрських племен на сході. Якщо спадкоємницею культури Київської Русі є не Україна а інший етнос, то де його сліди в достовірних історичних документах?